Кефаль – риба порівняно мало відома широкому загалу населення: якщо щуку, окуня, карася, сазана або коропа, очевидно, кожен уявляє собі, то кефаль багатьом відома тільки з чуток або з відомої пісні про моряка Костю, котрий привозив повні шаланди цієї риби в Одесу. А тим часом ця риба поширена і в Тихому, і в Атлантичному, і в Індійському океанах, а у нас вона водиться в Чорному та Азовських морях.
Це риба середньої величини, від 20 до 50 з гаком сантиметрів та вагою до 2,5 кілограм. Вона відома своїм смачним м’ясом і в деяких країнах цінувалася надзвичайно високо, так що слово “кефаль” було назвою грошової одиниці. З ікри цієї риби виробляють надзвичайно дорогий делікатесний продукт ботарга (солона та провялена ікра), вартість якої коливається від 200 до 400 Євро за кг у залежності від виробника та якості.
У кефалі тіло має веретеноподібну форму і вкрите великою лускою. Голова трохи сплющена. Рот маленький. Спинних плавників два (передній – з колючими променями).
Цікаві особливості травлення у цієї риби. Їжа, що потрапила в порожнину рота, фільтрується на зябрових тичинках. Зябровий апарат у кефалі теж має оригінальну будову: на зябрових дужках знаходяться густі щетинки. Над дугами розташовані дві глоткові подушки, покриті щетинкоподібними зубами. Від подушок відходять епітеліальні горбки, які разом з тичинками зябрових дуг утворюють цідилку, що не пропускає до зябрових пелюсток мул. У глоткових подушках знаходиться мускулатура, яка регулює ширину щілин.
Шлунок кефалі в передній своїй частині, куди потрапляє їжа, відрізняється здатністю надзвичайно сильно розтягуватися. Звідти їжа переходить в мускульну частину шлунка, а потім, після перетирання, в кишечник. Він у кефалі дуже довгий – у деяких видів в чотири з половиною рази довше всього тіла.
Нереститься кефаль зазвичай в морях. Це надзвичайно плідна риба: кількість ікринок у неї становить (в залежності від виду) від мільйона (або трохи менше) до 7 з гаком мільйонів. А далі вже маленькі личинки мігрують в теплі, розпріснені, наповнені великою кількістю доступної їжі, лимани, де швидко ростуть.
Кефаль – зграйна риба, що віддає перевагу теплій воді з температурою від 3 – 4 до 35 градусів. Вона не вимоглива щодо кількості розчиненого кисню, а також її солоност: цей евригалинний вид може жити в воді, що містить від 0 до 35 проміле солей (оптимальна кількість солей для неї від 10 до 32 проміле, тобто 10-32 г на 1 літр води).
Життя кефалі проходить в морі, затоках, лиманах і гирлах річок. Вона нереститься в морі, а для нагулу переходить в прісні води, де і годується до осені. На зиму вона йде в море. Але якщо їй доводиться залишатися ізольованою від моря (наприклад, коли канал з лиману замулюється), то кефаль може зимувати і не йдучи в море. У нас кефаль нереститься в Чорному морі в червні – вересні. Після нересту вона повертається в прісні води для нагулу, а восени йде в море на зимівлю.
У Чорному морі найбільше промислове значення мають сингіль (кефаль, бистрюг, шкребетуха), лобан і гостроніс.
Сингіль
Сингіль становить до чотирьох п’ятих улову кефалі. У нього з боків проходить 6 – 7 смуг бурого кольору. Луска на спині – з одним канальцем. Розмір 20 – 40 сантиметрів – в Чорному морі; а от в Каспійському (сюди він був інтродукований в 1930 році і добре прижився) він значно більший – до 50 і більше сантиметрів.
Сингіль теплолюбний: при температурі 1 – 5 градусів він зазвичай гине, а при 6 градусах і навіть трохи вище – вже перестає харчуватися. Оптимальна температура для нього 23 – 25 градусів.
Спосіб життя сінгіля такий: навесні він переселяється з півдня в більш північні опріснені ділянки водойм, а восени (в період вересень – грудень) повертається в море на зимівлю. Він заходить в усі лимани. Сингіль легко переносить недолік кисню, наявність невеликої кількості сірководню і великі зміни солоності.
З похолоданням доросла кефаль перестає харчуватися. Залежно від віку кефаль живе на різній глибині: годовики і дворічки – поблизу дна, мальки – в поверхневих шарах.
Сингіль досягає статевої зрілості на 3-4-му році. Самка викидає до 4400 тисяч ікринок. Нерест сингіля в Чорному морі відбувається в липні – жовтні у відкритому морі.
Лобан
Лобан відрізняється тим, що у нього на очах є кільцева перетинка. У підстави грудного плавця – блакитна пляма. Луска в нього починається від самого кінця рила. З боків тіла проходять 12 бурих смуг (поздовжніх). Розміри – 50 і більше сантиметрів, іноді навіть 70 – 75 сантиметрів.
Зростає лобан найшвидше з усіх видів кефалі. Він водиться головним чином на північному заході Чорного моря. Молодь лобана витримує температуру в 2 і навіть 1,5 градуса, але дорослі риби не переносять охолодження до 2 – 4 градусів.
Статевозрілим лобан стає на 3-му році життя. Нереститься він в Чорному морі з травня по жовтень. В інших місцях проживання терміни нересту інші. Самка викидає від 3 до 7 мільйонів ікринок і більше.
З липня по жовтень відбувається кормова міграція лобана. Частина цьогорічок, які зайшли в лимани, залишається там на зиму. Дуже багато мальків гине, але виручає лобана його величезна плодючість.
Харчується кефаль мотилем, молюсками, рачками; молодь – детритом, рідше – планктонними ракоподібними.
Гостроніс
Гостроніс, як показує сама назва його, відрізняється загостреною формою рила. Луска в нього з кількома канальцами. Хвостове стебло високий і плоский. Порівняно легше витримує низьку температуру, але більш чутливий до солоності води.
Нерест гостроноса, що мешкає в Чорному морі, відбувається після досягнення трирічного віку в серпні – вересні; в Каспійському морі – в липні – серпні. Плодючість його – від півмільйона до 2 з гаком мільйонів ікринок. Зростає кефаль цього виду швидше за інших.
Способи лову
Кефаль ловлять ставними неводами, циновками і коравами (ставними знаряддями лову). Цікавий лов циновками: кефаль має оригінальну звичку – вона стрибає на предмети, що знаходяться попереду неї на поверхні води. Якщо перед нею розстелити циновку, то кефаль вистрибує на неї і залишається там лежати. Таким чином, можна легко наловити її значну кількість.
Для проходження кефалі з моря в лимани влаштовують канали шириною до 10 метрів. У каналах встановлюють пастки для кефалі, куди вона потрапляє при виході з лиману в море.
Щоб отримати з лиманів, де мешкає кефаль, більше користі, тут разом з кефаллю можна розводити коропа, з яким вона не конкурує в харчуванні. Продуктивність лиманів можна підвищувати, регулюючи її. Для цього запускають в лимани додатково мальків кефалі, яких виловлюють сітками в морі.
У деяких лиманах будують зимувальні ями для кефалі у вигляді каналів або басейнів, що вкриваються на зиму очеретяними матами; басейни почали влаштовувати з дахами. Взимку кефаль підгодовують личинками, дафніями, циклопами, а також м’ясним фаршем.
Про стан речей в Україні
Кефаль вже давно була визнана цінною рибою. Її вирощування має досить давню історію. Ще в XVI столітті на Адріатичному морі було створено лагунне господарство. У нашій країні лимани для вирощування кефалі використовуються починаючи з XIX століття.
На узбережжі Аккембецької затоки, в с. Біленькому, в 70-80-х роках був розташований рибозавод, який спеціалізувався на розведенні чорноморської кефалі, а також інших видів риб, таких як глось, короп, карась, бички. Це господарство входило в сферу управління Державного агенства рибного господарства України, але, на жаль, на даний момент повністю розграбоване та зруйноване.
По нашим даним на сьогодні в Україні відсутні племінні репродуктори чи господарства, котрі мають можливість вирощувати цінні види кефалі у повному циклі: від ікринки до товарної продукції.
При встановленій квоті для промислового вилову кефалевих в 565 тон за 2019 рік всього було виловлено 85 (!!!) тон. Розуміємо, що велика доля (до 90%) продажу цієї риби знаходиться в тіні: по неперевіреним даним в Україні щороку виловлюється до 800 тон кефалевих. Цим власне і підтверджується той факт, що фактична квота для промвилову кефалевих на 2020 рік була підвищена чиновниками Держрибагентства до 830 тон на рік.
При собівартості вилову кефаль обходиться в 20-25 грн за кг, а ось її роздрібна ціна становить від 120 до 150 гривень за кілограм, що звісно приносить надприбутки для тих користувачів, котрі мають квоти та мають доступ та можливості ловити цю смачну та дорогу рибу.
Що робити?
В Україні в даний час знаходиться велика кількість лиманів та опріснених ставків, котрі ідеально підходять для вирощування кефалі. Сумарна рибопродуктивність всіх водойм може становити більше 5 000 тонн на рік. Як ми вже згадували раніше, в країні практично відсутня можливість покупки якісного посадкового матеріалу кефалевих, не кажучи вже власне про спеціальні корми, котрі дозволяють отримати кращі врожаї цієї риби.
Тим паче, кефаль прекрасно росте в закритих рециркуляційних системах (РАС) і вже через 4-5 місяців досягає товарної (250-300 г) наважки, котру ласкаво називають журавкою. Порційна риба користується шаленим попитом, бо дуже смачна, швидко готується та майже не містить кісток.
Вважаю, що кефалеві – це надзвичайно перспективний для вирощування вид в умовах Півдня України, де є всі необхідні умови для розвитку цих видів.
Тому запрошую всіх однодумців, котрі мають досвід та ідеї щодо відродження кефалівництва в Україні, до співпраці та спільного напрацювання стратегії розвитку цього виду рибництва в нашій країні.