А сьогодні хотіли би трохи поговорити про такого яскравого представника риб наших водойм, як минь річковий. Минь річковий — єдиний вид роду минь (Lota), який, у свою чергу, є одним із 6 родів родини миневих (Lotidae). Раніше миня відносили до родини тріскових (Gadidae), тому його часто називають річковою тріскою.
Минь річковий — прісноводна риба, поширена в річках Європи, Сибіру, Північної Америки. В окремих водоймах — звичайний вид, в інших трапляється поодиноко, у ряді водойм вже зник. Розмір варіює від 0,3 до 2 м. Вага може досягати 30 кг. Забарвлення — жовтувато-сіре, з невеличкими плямами, іноді може бути і темно-сірим в цятку, зазвичай такий колір минь має в торф’яних водах коричневого кольору і у молодих особин. Минь має два спинні плавники і невеликий вусик на підборідді.
Зустрічається в солонуватих прибережних ділянках морів. Активніший в холодній воді і, зокрема, нереститься взимку.
Минь — хижак із нюховою і тактильною орієнтацією. Харчується переважно вночі. Молодь споживає личинок комах, ракоподібних, ікру інших риб і їхніх мальків, у тому числі й власних. Дорослі особини споживають риб, міног, земноводних, а також ракоподібних, личинок комах, молюсків тощо. Може поїдати залишки тварин, що розкладаються.
Необхідно охороняти місця літнього перебування мальків виду (можливо, й нересту плідників).
В Україні цей вид відомий на незначною кількістю знахідок: у «Червоній книзі України» (2009) відмічено лише 15 місцезнаходжень (див. мапу внизу), розподілених по річкових басейнах доволі рівномірно.
Внесений до Червоної книги України (з 2009 року). Вилов миня в Україні заборонений.
Що робить перспективним кандидатом у аквакультуру?
Мині річкові – єдиний вид прісноводних “трісок” і вони добре ростуть в умовах, подібних до тих, в котрих живе форель. Вони також набагато стійкіші до багатьох поширених захворювань, до яких схильні лососеві. Вони чудові на смак і мають міцне філе з білого м’яса. В Європі їхня печінка вважається делікатесом і містять багато вітамінів і мінералів, а їх шкіру можна перетворити на шкіряні вироби. Недавні випробування на смак показали, що саме смаковим якостям миня віддається перевага споживачами у порівнянні із іншими поширеними видами аквакультури, такими як форель та тиляпія.
Чи схожий на виробничий протокол з іншими рибами, що культивуються на ринку?
Оскільки у них справжня личинкова стадія, вирощування цього виду з ікри до малька дуже схоже на морську тріску та інші морські види, які зараз культивуються: всі вони потребують живого корму, такого як науплії артемії під час вирощування. Однак, як тільки миня привчають до комерційної дієти, тоді по типу харчування вони найбільш схожі на лососевих і, схоже, вимагають однакової якості води та температури, і їх можна вирощувати в резервуарах чи рейсвеях (рейсвей – прямокутний басейн із перетинкою посередині та заокругленими кутами).
Чому фермери України мали би розпочати розвиток комерційної культури цього виду?
Насамперед, ця риба є традиційною для українців та споживачі її знають. По друге, як вже зазначалося, риба має надзвичайно високі смакові якості та нескладну технологію вирощування. Також вирощування цього виду риби могло би стати частиною великої природоохоронної програми, яку могли б розробити фахівці із Інституту рибного господарства України, Державного агенства рибного господарства та Міністерство енергетики та захисту довкілля України. Зараз в Україні є всі можливості для створення власного інкубатора для початку відтворення миня, наприклад на базі державної установи «Рибоводний форелевий завод «Лопушно». А раннє фінансування цієї справи та успіх цих зусиль (як з боку аквакультури, так і з боку відновлення) дозволили нам зараз вирішити комерційну доцільність цього виду.
Наразі відомо, що є інші інші групи, які займаються комерційною культурою миня, наприклад, в Німмечині останніми роками появилися кілька приватних інкубаторів, які займаються вирощуванням посадкового матеріалу миня.
Які кроки необхідні, щоб змінити акцент такої програми з розведення минів від збереження виду до виробництва продуктів харчування?
Деякі з цих кроків ми можемо зробити вже в цьому році завдяки впровадженню програми відновлення та збереження виду. Основним кроком був би розвиток племінної справи та організація отримання маточного поголів’я віком від трьох до 10 років для відтворення. Однак, оскільки у цих риб вузьке вікно, в якому вони нерестяться (при низькій температурі в середині зими), потрібно вивчати методи стимулювання відтворення до нересту в сезон. Відомо, що така технологія була успішною для атлантичної тріски, тому вважається, що є реальна можливість перенести період нересту на той час, коли зручно. Звісно, що для цього потрібно створити спеціальні умови, котрі дадуть можливість отримання статевих продуктів в потрібний для фермерів час.
Іншим аспектом, який є важливим для продажу та популяризації цього виду, буде розробка програми розведення та отримання зарибка миня за допомогою державної підтримки. Якщо комерційні виробники зацікавлені у вирощуванні цього виду, тоді виробництво зарибку потрібно буде максимально розширити, і передбачаємо, що це призведе до появи кількох інкубаторіїв, котрі будуть отримувати зарибок миня для комерційного вирощування, як це робиться для інших видів.
Які системи підходять для вирощування миня річкового?
Для стадій дозрівання плідників і на ранньому етапі вирощування важливо мати системи, де можна контролювати температуру, щоб відповідати вимогам до нересту та інкубації ікри. Нерест та інкубація ікри потребують температури нижче 5°C, і виявляється, що РАС з чиллерами (пристрій для охолодження води) добре підходить для цих потреб. Після вилуплення личинок температуру можна підвищити до 10°C або вище. Для вирощування миня зі стадії малька (>1 г) ці риби добре ростуть при 15°С, і можна вирощувати їх у круглих басейнах, на протоці чи рейсвеях. Технологія РАС прекрасно підходить для цього, але щоб зменшити витрати, ця риба може вирощуватися в проточних водоймах, що використовуються для форелі або інших лососевих.
Які головні завдання потрібно подолати з точки зору виробництва?
Можливо, що виникне ряд невідомих проблем, але вже зрозуміло, що можна вирощувати цих риб у відповідних умовах. Може виявитися, що після першого року їх вирощування та зростання кількості кормів ріст може сповільнитись, але це пізніше можна скоригувати із допомогою селекції. Для нересту та отримання личинок також потрібні конкретні умови для ефективного отримання зарибка. Якщо встановити належні системи, такі як ті, котрі використовуються для виробництва мальків морських видів риби, але не потребують морської води, то це можна легко подолати. Основна проблема полягає в тому, щоб змусити виробників почати вирощувати цей вид риби та почати належним чином продавати її споживачам не тільки України, але й всього світу.
Чи існує ринок такої риби як минь?
Є відчуття, що цей вид можна легко продати широкому колу клієнтів та ресторанів високого класу. Спочатку це може бути більш локалізований ринок, але якщо буде наявна стабільна пропозиція, тоді мясо риби та інші продукти, такі як печінка і навіть шкіра, можуть стати доступними для широкого загалу та мати високу ціну. Існують вироби зі шкіри миня, такі як гаманці, гаманці та ремені, виготовлені та продаються в Європі з цього виду.
Чи є можливість вирощувати миня на експорт?
Абсолютно! Комерційне виробництво цього виду пропонує можливість розширити аквакультуру досить цікавим прісноводним видом. Незважаючи на те, що морська аквакультура має великий потенціал в Україні, але будь-яка діяльність в цьому напрямі через регуляторні обмеження малоймовірна в короткостроковій перспективі. Наприклад, в США та Канаді вчені та фермери працюють над тим, щоб почати культивувати миня для відновлення біорізноманіття, а комерційне виробництво може працювати в багатьох районах або в системах РАС, де можна забезпечити відповідну якість води та температуру.
Очевидно, що ми маємо справу із надзвичайно перспективним видом риби, котрий має всі шанси на те, аби отримати регулярну прописку на столах українців. А також стати цікавим обєктом аквакультури, котрий матиме реальну експортну цінність та дозволить впливати на імпортно-експортний баланс по цьому класу продуктів.