Гібрид смугастого басу – нове слово у вітчизняній аквакультурі

На сторінках цього ресурсу продовжуємо ділитися із потенціальними обєктами вітчизняної аквакультури, котрі себе дуже добре зарекомендували у багатьох країнах світу. Сьогодні розповімо про гібрид смугастого басу, котрий може помирити між собою два “ворожі” табори представників вітчизняної аквакультури. Про яку саме ворожнечу йде мова, ви зможете прочитати трохи нижче.

Гібридний смугастий бас, також відомий як вайпер або білий бас, є гібридом між смугастими басами (Morone saxatilis) і білими басами (Morone chrysops). Його можна відрізняти від смугастого баса зламаною, а не суцільною горизонтальною смужкою на тілі. Гібридний смугастий бас краще підходить для ставкової аквакультури, ніж будь-який батьківський вид, тому що ці риби більш стійкі до екстремальних температур і до низького рівня розчиненого кисню. Виростають до 10 кілограм та досягають довжини в 70 см.

Дані гібриди стали частиною аквакультури в США наприкінці 1980-х років. Більшість виробників купують зарибок (у виді личинок чи мальків) і вирощують їх у прісноводних ставках. На сьогодні в Сполучених Штатах щорічно виробляється близько 10 мільйонів фунтів (4,5 мільйона кг). Гібридний смугастий бас використовується як риба для спортивної рибалки та столова риба.

Гібридний смугастий бас отримується двома різними способами. Деякі з цих риб отримують шляхом запліднення ікри з білого басу спермою із смугастого басу. Отриманих гібридів також називають сонячним або черокі басом. Інших отримують шляхом запліднення ікри із полосатого басу з спермою з білого басу і отриманий гібрид називається пальметто бас.

Гібридний смугастий бас відомий агресивними харчовими звичками, що робить його надзвичайно популярним серед рибалок. Збираючись у зграї, ці риби полюють на різну дрібну рибу особливим способом. Це полювання басів можно легко помітити, бо їх видає характерні сплески на воді. Це робить цей вид риби дуже придатним для ловлі на широкий асортимент риболовецьких снастей.

Ці гібриди мають дуже смачне, фірмове, біле м’ясо. Багато ресторанів готують смугастого баса, але насправді це гібридний смугастий бас, котрий вирощений на аквафермах.

Історія виникнення цих гібридів починається ще з 1970-х років, коли перші гібриди були випущені в озеро Черокі в штаті Теннессі. Вони стали відомі під назвою черокі бас, але найчастіше вони називаються просто гібридом (Південний схід) або вайпер (Середній схід). Гібридів використовують для контролю над популяціями сміттєвих риб у всіх можливих видах водойм, а заодно й забезпечують дозвілля для рибалок.

В умовах інкубаторія найпоширенішою гібридизацією є варіант із самкою смугастого  басу (M. saxatilis) і самцем білого басу (M. chrysops). Це пов’язано з великою кількістю ікри, котру можно отримати у самок смугастих басів. Цей гібридний кросс  (пальметто бас), як правило, швидше росте та досягає більшого розміру, аніж сонячний бас. При отриманні статевих продуктів, самці смугастого баса вводять гормони, котрі стимулюють дозрівання яйцеклітин. Зазвичай, близько десятка самців білого басу знаходяться в басейні, коли починається нерест. Після запліднення яйцеклітин, плідників видаляють із нерестового басейну та ікра інкубується в умовах постійного перемішування приблизно 48 годин. Природна гібридизація відбувається між цими видами, але зазвичай це зворотний крос, коли самцем буде M. saxatilis, а самкою M. chrysops, оскільки яйця білого басу не вимагають такого ж ступеня флотації для вилуплення.

Дальше отриманих личинок вирощують приблизно так, як і мальків інших хижих видів риб (наприклад, форелі) і мальки в 1,5-2 місяці уже повністю адаптуються до споживання екструдованих гранул, котрі плавають на поверхні. А після цього посадковий матеріал відправляється в господарства для їх вирощування.

Вирощування в ставках

Так, як гібрид смугастого басу досить толерантний до широкого спектру температур (від 4 до 30С) та кисню (не менше 5 мг/л), то він може успішно зимувати в умовах наших ставків. За сезон вдається отримати рибу наважкою 250-300 грам. Це при умові годування якісними комбікормами, а також наявності достатньої кормової бази. Молодь із задоволенням споживає ракоподібних, личинок комах, земноводних, інших риб. Підрощені риби харчуються сміттєвою рибою. На 1 гектар водного плеса при екстенсивному вирощуванні можно випускати 1000 штук. Американські фермери висаджують до 5000 штук на 1 гектар води, застосовуючи при цьому засоби інтенсифікації вирощування (аерація, годування, меліорація та інше).

Вже в кінці другого сезону отримують товарну рибу вагою від 800 до 1000 грам. Тобто цикл вирощування в умовах відкритих водойм становить майже 18 місяців), при цьому зимою риба майже не росте. Дальше риба реалізується в торгові мережі. В даний момент роздрібна вартість цього виду риби становить 18-22 долари США за кг. Вартість корму для баса в Штатах – 33 гривні за кг. Всього потрібно 1,5 кілограми аби виростити 1 кілограм рибної продукції. Вартість мальків довжиною 8-10 см становить від 100 до 120 доларів за 100 штук.

Вирощування в РАС

Тих же самих мальків, але в умовах закритої рециркуляційної  аквакультурної системи, при температурі 26С та із щільністю посадки до 70 кг на 1000 літрів води (із застосування кисню) можно виростити до товарної маси (700-800 грам) всього за 7 місяців. При цьому для вирощування 1 кг рибної продукції потрібно 1,1 кілограму комбікорму. Собівартість вирощування цього виду риби в умовах РАС повинна бути зіставною із ціної форелі (в районі 90 грн. за кг).

Але ціна реалізації в Україні може бути на рівні імпортних лаврака та дорадо (260-300 грн. за кг). По економіці ця риба є більш цікавою для вирощування в умовах аквакультури у порівнянні із тією ж фореллю. Звичайно, що ця риба досить нова для нашого ринку, але є впевненість, що ця смак цієї риби сподобається нашим гурманам, адже в США ця риба дуже високо ціниться за свій відмінний смак та чудову текстуру.

Висновок

Ось таким чином ми і знайшли той вид риби, котрий може припинити “ворожнечу” між адептами різного підходу до вирощування риби. І що важливо, що цей новий вид для нашого ринку риби, є досить простим у вирощуванні, споживає корми, котрі плавають, і котрі можна самим виробляти в країні. На жаль, плідників цієї риби немає зараз в Україні і потрібно імпортувати мальків для подальшого вирощування. Приблизна ціна імпортного малька може становити 1000 доларів США за 1000 штук.

Також цей гібрид може бути цікавий власникам водойм для спортивної рибалки, котрі зможуть підняти якість своїх послуг для рибалок-спортсменів. Поки що ці гібриди не мають прописки в умовах відкритої аквакультури. І для того, аби почати їх офіційно вирощувати потрібно проробити колосальну роботу по їх інтродукції. Хоча, якщо вирощувати в умовах культурних ставків, котрі використовуються для вирощування риби, то буцімто дозвіл на таке вирощування не потрібен. Але цю інформацію потрібно ще уточнити.

На рахунок РАС, то тут цілком зрозуміло, що цей гібрид може бути досить успішним для вирощування, і цим можна уже починати займатися.

Варто зазначити, що в гібриди є фертильними та можуть давати потомство у природних водоймах. Але це дуже рідко зустрічається, тому що для нересту потрібне спеціальне харчування та умови для розвитку ікри.