Нині ставкова аквакультура в нашій країні базується на низькому рівні інтенсивності вирощування традиційних ставкових видів риби. Досі у нас переважають екстенсивні та напівінтенсивні ставкові господарства, котрі працюють на технології полікультури коропа із урожайністю менше 1 тонни з гектара водної гладі. Використання повноцінних кормів в ставковій культурі майже не поширено, тоді як монокультура цінних хижих або всеїдних видів взагалі не поширена. Нехтування важливістю інвестицій в маркетинг та фінансові розрахунки для традиційних об’єктів вирощування та споживання, напівінтенсивна полікультура є найбільш економічно вигідною технологією ставкових господарств, оскільки витрати на годування можуть бути мінімізовані із застосуванням добрив та відходів переробки злакових (2-3 грн/кг), котрі для коропових дають кормовий коефіцієнт (КК) 2,5-4,0, що призводить до витрат на годування 5-12 грн/кг риби. Застосування комбікормів промислового виробництва (20-22 грн/кг) для годування коропів, ймовірно, збільшить середню собівартість вирощування до 30-39 грн за кг при КК 1,3-1,8.
Рис. 7: Двобічний крильчастий насос-аспіратор (2 к.с на кожну крильчатку), який використовується для поліпшення перемішування води у ставку. Крильчатка штовхає поверхневу воду униз без зайвого збурювання поверхні, що має наслідком мінімальні втрати кисню перенасиченої розчиненим киснем поверхневої води. Фото: Fernando Kubitza.
Однак аргумент, наведений вище, з одного боку, не пояснює відсутність монокультура для хижих видів більш високої цінності, а з іншого боку навіть у випадку коропів, він містить сувору передумову: виробники припускають, що попит на продукцію аквакультури буде зменшуватися. Цей тренд чітко простежується в нашій країні за останні 30 років: якщо в 1991 році споживання риби і морепродуктів в Україні перебувало на рівні 24 кг на душу населення, в 2007 році – 14-16 кг, то в останні роки – всього 8-9 кг. В той же час рибні фермери, котрі працюють поза межами Європи (наприклад, в Азії та Америці), активізували свою діяльність у сфері інтенсифікації виробництва продукції аквакультури. Вони вибрали інтенсифікацію виробництва замість оборонної маркетингової поведінки з орієнтацією на зменшення фіксованих витрат, а особливо з мінімізацією витрат на годування.
Поліпшуй або вмри
Саме під таким девізом йде розвиток аквакультури в сучасному світі. Всім зрозуміло, що ресурс (вода, земля) є достатньо обмеженим, тому застосовуючи сучасні способи інтенсифікації рибний фермер старається виробити більше продукції та створити більше додаткової вартості. Багато рибних ферм, котрі до цих пір використовують екстенсивні технології вирощування риби, не мають жодних шансів бути самодостатніми в економіках країн, котрі розвиваються, і у їх власників є два шляхи: або вкладатися в інтенсивні технології або продавати ферму тим людям, котрі мають бажання рухатися далі та займатися сталим розвитком аквакультури.
Традиційна форельна ферма
Світове ставкове рибництво за останніх 30 років зробило величезний крок вперед і зараз завдяки новим технологіям є реальна можливість збільшити обсяг продукції в 10-15 разів. Тобто замість 1000 кг риби з одного гектара за один рік ми можемо вирощувати в 10000-15000 кг риби завдяки застосуванню нових технологій. А ці технології не такі й уже й нові: аерація, застосування органічних та мінеральних добрив, ферментація кормів давно були відомі нашим предкам. Звісно, що технологічні рішення, як наприклад, застосування контролерів, котрі дають можливість контролювати рівень кисню у водоймі та включати аераційний пристрій, коли рівень кисню падає нижче граничного, це все здобутки нинішньої цивілізації і вони дають можливість значно економити на капітальних затратах. Те саме стосується застосовування автоматичних годівничок, контроль температури, pH, розчиненого амонію у воді та інших технологічних речей, котрі дають можливість знизити операційні затрати та забезпечити оптимальні умови для риби протягом всього циклу вирощування.
Зрозуміло, що у фермерів нашої країни немає іншого шляху, ніж вже зараз починати задумуватися над тим, аби зробити своє господарство більше рентабельним та інтенсивним. Це вимагає невеликих обсягів фінансування, але дасть можливість заробляти в 3-4 рази з однієї одиниці площі.
Саджалкова культура
Одним із перспективних напрямків для інтенсифікації ставкової аквакультури є використання саджалок для вирощування хижих та всеїдних видів риб в полікультурі із коропом. В сажалках можна вирощувати наступні види риби: судак, кларієвий сом, тиляпія (в теплу пору року), сигові та лососеві (в зимовий період). Нам вдалося підготувати невеличку таблицю, де описано один із ефективних способів використання площі водного дзеркала для вирощування максимальної кількості риби та отримання сталого прибутку.
Інтенсифікація ставкових господарств
Дуже проста табличка дає можливість порівняти кілька технологій по вирощуванню риби. І у випадку застосування сучасних інтенсивних технологій ми маємо можливість отримувати надзвичайно великі врожаї риби та максимально сконцентрувати та локалізувати виробництво риби. Ця ідея прекрасно підходить для об’єднаних територіальних громад, котрі мають дбати про створення робочих місць та наповнення бюджету громади. А такий підхід дає можливість реалізувати принципи сталого розвитку громади та запустити процеси нарощування виробленої продукції з одного гектара водної площі.
Інтенсифікація промислового вирощування об’єктів аквакультури має надзвичайно велике значення для забезпечення продовольчої безпеки нашої держави. І саме в розвитку цих технологій має сприяти державна політика. А для цього потрібно прийняти стратегічно важливі рішення та заборонити промисловий вилов риби у внутрішніх водоймах загального користування, бо це не сприяє сталому розвитку галузі рибництва.
